сичати

-чу́, -чи́ш, недок.

1) Видавати або утворювати звуки, які нагадують протяжну вимову звука "с". || Видавати такі звуки від болю, холоду і т. ін. (про людину). || Утворювати такі звуки під час горіння (про вогонь або щось сире). || Утворювати такі звуки, проникаючи крізь вузький отвір (про струмінь повітря, пари, газу і т. ін.). || Утворювати такі звуки, випускаючи пару (про паровоз, самовар і т. ін.). || безос. || Утворювати такі звуки під час кипіння, запікання і т. ін. (про їжу, що вариться, смажиться, печеться і т. ін.). || Утворювати такі звуки, пінячись, нуртуючи (про хвилі, море, воду і т. ін.). || Утворювати такі звуки під час дії (про механізми). || Утворювати такі звуки, посуваючись якоюсь поверхнею.

2) Утворювати свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря (про предмети). || Утворювати такі звуки, швидко рухаючись, падаючи (про повітря, дощ і т. ін.).

3) Вимовляти протяжно звук "с", заспокоюючи кого-небудь, закликаючи до тиші і т. ін. || Говорити нерозбірливо, часто вимовляючи свистячі звуки. || на кого. Розмовляти з кимсь роздратовано, люто. || перен. Висловлювати невдоволення, злобувати (здебільшого приховано). || на кого – що. Неприхильно, вороже зустрічати когось, щось.